Форум » Проект "Зеленая Брама"(Умань-1941) » Уманская яма » Ответить
Уманская яма
Андрей Резяпкин: яма ли?
Ответов - 44, стр:
1 2 3 All
zampolit: Андрей Резяпкин пишет: яма ли? Что-то непохоже на яму, а похоже на центральную площадь какого то нас. пункта. В течении пары дней выложу современные фотографии "Ямы", точнее того места, где она была
zampolit: Фотография из Уманского краеведческого музея Памятник Современный вид "Ямы"
Monah: Андрей Резяпкин пишет: яма ли? Не "Яма". Стопудово. Даже не Умань вообще.
Monah: Вот еще фото по теме
zampolit: Monah пишет: Не "Яма". Стопудово. Даже не Умань вообще. Ну, просто заявление это уже хорошо. Но вот без обоснования заявление слабовато. Есть конструктивные доказательства?
Monah: zampolit пишет: ...Есть конструктивные доказательства? Легче, конечно, было бы доказать обратное. Скажем разместить современное фото. А так то как доказать? Просто я родился, вырос, и досих пор живу в Умани :-). И могу с уверенностью сказать, что здания, которое на фото, в Умани нет и никогда не было.
zampolit: Monah пишет: могу с уверенностью сказать, что здания, которое на фото, в Умани нет и никогда не было. Принято :)
Monah: Андрей Резяпкин пишет: яма ли? Если это фото имеет отношение к уманской теме, то возможно это Винница, куда переводили пленных из Ямы. Вот воспоминания О. Колесникова, бойца 21 кавполка НКВД (текст приводится на языке оригинала): „Ось і Умань. Нас загнали в глибоку яму з якої цегельний завод брав глину. Яма була метрів 7 глибиною, метрів 300 шириною і біля одного кілометра в довжину. Нас не кормили, води не давали. Всі калюжі випивали. Почали їсти глину. Потім ця глина у шлункові збивалась в комок і людина помирала в тяжких муках. Фашисти щоранку викидали на край ями мертвих невільників і тренувались в стрільбі з автоматів і пістолетів до тих пір, поки їм це не набридало. Через декілька днів почали організовуватись годування. На підвищенні поставили декілька трофейних кухонь. Тільки кухні задимілись, як голодні люди почали кидатись на них. А німці відкрили вогонь із кулеметів. З перших же днів НІМЦІ брали на машини по декілька груп для так званої "очистки городу". Але потім виявилось що ці машини, які вивозили людей, були машинами "смерті", "душогубками". Вони мали вкриті кузова до яких були проведені вихлопні труби І поки полонених довозили до місця "звалища" люди задихалися. Одного разу пройшов холодний дощ. Всі почали виривати в стінах невеличкі ямки, аби зігрітися. Але потім все це обвалилось і хто не встиг вилізти зі своєї схованки, того чекала страшна смерть. Потім нас погнали на Вінницю. Конвой був новий. Видно було що понюхали російського пороху. Багато хто був поранений І до радянських полонених відносились більш терпимо. Але все одно, тих хто був слабшим і відставав, добивали. Комендант колони підізвав одного, проходившого селянина і сказав йому по російському: "Що ми полонених накормити не можемо, і якщо ви їх накормите ми не будемо проти". На другий день до обіду ми дійшли до однієї лісопилки. Там стояло багато підвід, приблизно по 10 у ряду. В одному ряду давали по великому куску хліба, в другому - по ІО-І5 штук картоплі, а в третьому - воду. Наші добрі радянські люди прохали нас не їсти все одразу. Але ми цього не чули. Ми тільки бачили в їх руках справжній запашний хліб і картоплю, а не лушпайки. Коли нас вишикували то третя частина бійців залишилась лежати на землі, їх неможливо було врятувати. Німці дуже злились і відкрили вогонь по селянам з криком, що вони погубили своїх же людей. ...І ось ми у Вінниці. Нас загнали у двір де знаходились авіаційні казарми. І що цікаве, неможливо було знайти ні однієї травинки. Всю траву з’їли полонені, які були до нас. Нас кормили раз на добу водичкою забіленою мукою. Поряд з нашим табором, через огорожу був єврейський табір. Їх довго виснажували роботою. Вони самі викопали глибокий рів, в який всіх їх одного ранку позвалювали жердинами, навіть не витрачаючи патронів. Більшість живих намагались вилізти, але нічого не виходило. Яма була занадто глибокою. Так похоронили заживо біля 5-6 тисяч. Могила та, ще довго дихала.” Может кто-нить из винничан просветит?
Karan: Monah пишет: Если это фото имеет отношение к уманской теме, то возможно это Винница, куда переводили пленных из Ямы. Нда... А откуда это? Есть какое-то полное издание? Войну он же не с плена начал, в войсках НКВД.
Monah: Karan пишет: ... А откуда это? Работники краеведческого музея как-то поделились набросками статьи про Яму. Попробую узнать более детально про этого бойца.
zampolit: Monah пишет: Работники краеведческого музея как-то поделились набросками статьи А у меня другая просьба, если Вы общаетесь с работниками краеведческого музея-то можно узнать, имеется ли у них хоть какаято информация о боях 1941-го в Ивановке (Цибермановке), Берестовце, Родниковом (Войтовке)?
Алтын: Подписана как Кировоград. Уманские пленные?
Monah: zampolit пишет: Уманские пленные? Сильно сомневаюсь. Плененных в Уманском котле сперва разместили в Умани в карьере кирпичного завода ("Уманская яма"). Потом те, что выжили, были этапированы в Винницу.
volodia: http://www.pogranec.ru/gallery/showimage.php?i=38099&c=465
Sprachfuehrer: ПС. робко: а "погранец.ру" что не фото делает?
Толян: Случайно был в Умани в краеведческом музее. Интересовался Уманской ямой. По этой теме сотрудник музея сказал, что недавно музей получил запись немецкой кинохроники по Яме. Мне он показал только некоторые фотки этой хроники. И ещё он говорит что в интернете много чего нет что есть в запасниках. Также для тех кто не в курсе выкладываю спутниковый снимок района , где раньше была Яма. http://radikal.ru/F/s50.radikal.ru/i127/0911/72/9e79c7b9c1fe.jpg.html
Monah: Толян пишет: ... ещё он говорит что в интернете много чего нет что есть в запасниках ... На экспозиции в музее представлено около 5% всех фондов. Ко многим фондам человеческая рука не прикасалась уже многие десятилетия
Толян:
Karan: Это место?
zampolit: Похоже что оно. Крутовато для охраны лагеря
полная версия страницы